#: locale=uk
## Випливаюче вікно
### Тіло
htmlText_2C580B0D_3810_BCE6_41AE_2F400179D84C.html = Балюстрада.
Перед давньою Базилікою Святого Духа, Ігнасія Лойоли та Станіслава Костки знаходиться прямокутна галерея тераса, оточена балюстрадою, яку творять 32 колони з тесового каменю, поєднані між собою кованою металевою решіткою, що прибудована до території храму у 1760-62 рр. Галерея мала дві брами, одна з яких знаходилася з північного, а друга – з південного боку. Прорізи цих брам збереглися до наших днів.
У після воєнні роки (50-ті рр. ХХ ст.) тут облаштували літній кінотеатр.
Вінчальна нава.
Під час сучасних розписів храму настоятелем собору було прийнято рішення з лівого храмового нефа зробити місце для благословення молодих людей, що беруть у церкві шлюб. Центром стінопису стали Образи Андріана та Наталії: у період гоніння християн Андріана закатували за віру у Христа, Наталія побиваючись за чоловіком, не витримала горя та померла на його могилі. Православна Церква причислила їх до мучеників – ця пара вважається покровителями вірності та сімейної любові.
По обидва боки від ікони мучеників Наталії і Адріана художник В. Стецько зобразив батьків молодих і самих молодят в кременецькому вишитому весільному строї ХІХ ст.
Герби Вишневецьких.
Родові герби братів засновників єзуїтського колегіуму у Кременці – Януша Антонія та Міхала Сервація Корибутів-Вишневецьких. Єзуїти залишили їх на пілястрах при вході з лівої сторони як подяку та пам’ять про діяльність Вишневецьких в стінах Кременецького єзуїтського колегіуму.
Кременецька Мадонна.
У центрі галереї балюстради на високому цоколі з тесового каменю стояла Фігура Мадонни, повернута обличчям до храму. Імовірніше за все автором скульптури став зачинатель Львівської школи скульпторів Йоган Пінзель.
Коли споруди ліцею зайняла православна семінарія, скульптуру перенесли у внутрішній двір Богоявленського монастиря, де вона простояла близько сотні років. 1934 р. інженер Целярський виявив статую, а скульптор Ромуальд Зеріх реставрував і її повернули на старе місце, правда, встановили на дещо нижчому цоколі. У середині 50-х рр. ХХ ст. скульптуру розбили оскільки на терасі облаштували відкритий літній кінотеатр.
У 2020 році за ініціативи місцевих митців, науковців та парафіян Преображенського собору було встановлено копію Кременецької Мадонни, на тому ж місці де стояв оригінал.
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ ТА СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ
Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник
+380664251723 / +380972753974
Головний офіс: 47003, Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Козубського, 6
Офіс туристично-інформаційного відділу: 47003, Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Шевченка, 32
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ ТА СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ
Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник
+380664251723 / +380972753974
Головний офіс: 47003, Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Козубського, 6
Офіс туристично-інформаційного відділу: 47003, Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Шевченка, 32
Підземна церква.
Ідея створити підземний храм в Соборі Преображення Господнього виникла через потребу теплого приміщення для зимових богослужінь так як в церкві немає ніякого опалення. У 2015 році свої двері відкриває нижня тепла церква храму, престол в якій освячений на честь св. Агапіта Печерського.
За часів єзуїтів приміщення нового підземного храму було початком крипт – поховань ченців єзуїтів під храмом. Проте у 1840 році було проведено перепоховання, і це приміщення семінаристи Волинської духовної семінарії почали використовувати як льох, а в радянський час з нього зробили підземний тир для студентів Кременецького учительського інституту.
Собор державно-церковних діячів.
Стінопис створено 2014 році художником іконописцем Василем Стецьком за ідеєю о. Володимира – сучасного настоятеля храму. На ньому зображено видатних діячів України, котрі зайняли чільне місце у державо- та церковнотворчому процесі: від Рівноапостольних Княгині Ольги та Князя Володимира до Патріарха Філарета. Зверху іконопис освітлює Хрест, який окреслюється Тризубом – українським гербом. Узагальнює стінопис надпис: «Боже, Великий, Єдиний, Русь-Україну храни».
Площа іконопису близько 30 квадратних метрів.
Центральна нава.
У 1836 році по закритті Волинського ліцею в стінах колишнього єзуїтського колегіуму починає діяти Волинська духовна семінарія, що працювала до 1902 року. Колишній костел Святого Духа, Ігнасія Лойоли та Станіслава Костки вирішили перетворити в головний правосланий храм Волинської єпархії. У 1840 році тут відкривається кафедральний Преображенський собор. Проте через рік храм втрачає статус кафедрального та перетворюється в рядову семінарську Преображенську церкву, у зв’язку з тим, що резиденцію архієрея переміщують у губернське місто Житомир. Понад півстоліття храм функціонує лише в теплу пору року, аж поки восени 1894 року в ньому встановлюють 8 грубок.
У міжвоєнні роки церква знову стає католицькою. А вже восени 1939 року, із встановленням радянської влади, костьол повністю припинив своє функціонування як релігійної святині. У 1950 роках в стінах храму засновують спортивний зал для студентів Кременецького учительського інституту, вівтар розбирають, а давні стінописи зафарбовують вапном. Лише у 1991 році, коли Україна відновила свою незалежність, в стінах храму розквітає історія нового Собору Преображення Господнього в місті Кременець.
Варто відмітити, що сучасний головний же іконостас собору має 8 ярусів, які наповнюють 46 ікон.
Преображенський собор
Навпроти давнього францисканського монастиря височіє комплекс Єзуїтського колегіуму – пам`ятка архітектури національного значення. На початку XVIII ст. тогочасний староста Кременця Антоній Вишневецький запросив до міста монахів ордену єзуїтів. Оселилися вони над ринковою площею у старій унійній церкві Святого Духа. Згодом, коштом Антонія та Михайла Вишневецьких за проектом архітектора ченця-єзуїта Павла Гіжицького протягом 1731-1753 споруджено бароковий архітектурний комплекс, що складався із костелу св. Духа, св. Ігнатія Лойоли і св. Станіслава Костки та двох прилеглих до нього навчальних корпусів. Костел трьохнефний з трансептом і двома вежами на фасаді.
З півдня і півночі до костелу примикають два навчальних корпуси з невеликими відгалуженнями, що утворюють перед головним східним фасадом курдонер, а перед західним – двір. Курдонер огороджений балюстрадами з декоративними вазами і кованою решіткою. Комплекс є архітектурною домінантою міста.
Ще до закінчення будівництва нового монастирського комплексу, відчинив свої двері колегіум – навчальний заклад із можливістю здобути середню освіту, проте, у зв`язку із касацією ордену у 1773 році колегіум припинив існування.
У 1805 р. стараннями Тадеуша Чацького, а також за участі Гуго Коллонтая у місті Кременці було засновано Волинську гімназію, що розмістилась у давніх єзуїтських приміщеннях. Навчально-матеріальна база цього закладу була досить потужною: бібліотека, навчальні кабінети, лабораторія, а також ботанічний сад. Гімназія поєднувала середній та вищий рівні навчання.
У 1819 р. цей осередок освіти реорганізували у Кременецький ліцей. Тут працювали кращі європейські вчені, митці. Після придушення листопадового повстання у 1831 р. Кременецький ліцей закрито. До Києва була перевезена наукова база, ботанічний сад, виїхали викладачі. Навчальні корпуси ліцею переходять у володіння Волинської духовної семінарії, переведеної з Острога. З 1902р. у приміщеннях ліцею розмістилося Волинське єпархіальне жіноче училище. Нині в корпусах знаходиться гуманітарно-педагогічна академія, а костел став церквою Преображення Господнього. Храм отримав нове мистецьке наповнення, сучасний іконостас. Перед комплексом збереглася оригінальна балюстрада ХVIII ст.
На сьогоднішній день Собор має статус пам’ятки архітектури національного значення – "Ансамбль ліцею з костьолом 1731—1743 рр." (охорон. №190024).
Преображенський собор
Навпроти давнього францисканського монастиря височіє комплекс Єзуїтського колегіуму – пам`ятка архітектури національного значення. На початку XVIII ст. тогочасний староста Кременця Антоній Вишневецький запросив до міста монахів ордену єзуїтів. Оселилися вони над ринковою площею у старій унійній церкві Святого Духа. Згодом, коштом Антонія та Михайла Вишневецьких за проектом архітектора ченця-єзуїта Павла Гіжицького протягом 1731-1753 споруджено бароковий архітектурний комплекс, що складався із костелу св. Духа, св. Ігнатія Лойоли і св. Станіслава Костки та двох прилеглих до нього навчальних корпусів. Костел трьохнефний з трансептом і двома вежами на фасаді.
З півдня і півночі до костелу примикають два навчальних корпуси з невеликими відгалуженнями, що утворюють перед головним східним фасадом курдонер, а перед західним – двір. Курдонер огороджений балюстрадами з декоративними вазами і кованою решіткою. Комплекс є архітектурною домінантою міста.
Ще до закінчення будівництва нового монастирського комплексу, відчинив свої двері колегіум – навчальний заклад із можливістю здобути середню освіту, проте, у зв`язку із касацією ордену у 1773 році колегіум припинив існування.
У 1805 р. стараннями Тадеуша Чацького, а також за участі Гуго Коллонтая у місті Кременці було засновано Волинську гімназію, що розмістилась у давніх єзуїтських приміщеннях. Навчально-матеріальна база цього закладу була досить потужною: бібліотека, навчальні кабінети, лабораторія, а також ботанічний сад. Гімназія поєднувала середній та вищий рівні навчання.
У 1819 р. цей осередок освіти реорганізували у Кременецький ліцей. Тут працювали кращі європейські вчені, митці. Після придушення листопадового повстання у 1831 р. Кременецький ліцей закрито. До Києва була перевезена наукова база, ботанічний сад, виїхали викладачі. Навчальні корпуси ліцею переходять у володіння Волинської духовної семінарії, переведеної з Острога. З 1902р. у приміщеннях ліцею розмістилося Волинське єпархіальне жіноче училище. Нині в корпусах знаходиться гуманітарно-педагогічна академія, а костел став церквою Преображення Господнього. Храм отримав нове мистецьке наповнення, сучасний іконостас. Перед комплексом збереглася оригінальна балюстрада ХVIII ст.
На сьогоднішній день Собор має статус пам’ятки архітектури національного значення – "Ансамбль ліцею з костьолом 1731—1743 рр." (охорон. №190024).